Порівняльна граматика англійської мови
Никула Денис <nykula@ukr.net>, 2 курс Київського міжнародного університету, 035 Філологія, заочна форма

Порядок слів важливий для вираження граматичних відносин. Використовується структура «підмет — присудок — додаток» (SVD): she eats an apple.

Часи, модальність та інші граматичні значення виражають допоміжні дієслова: she is eating.

Іменники не змінюються за відмінами, натомість граматичні відносини виражаються за допомогою прийменників або через порядок слів.

Артиклі й прийменники визначають значення й функції слів у реченні.

Змін форм слів (флексій) спостерігається менше, ніж у синтетичних мовах. Дієслова мають обмежену кількість форм.

Аналітизм англійської мови виражений тим, що для вираження граматичних значень вона покладається на порядок слів і допоміжні значення, а не на зміну форм слів.

Іменники змінюються за відмінками, що дозволяє виражати граматичні відносини без зміни порядку слів.

Дієслова мають різні форми, які змінюються за особами, числами, часами й родами.

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками, узгоджуючися з іменниками.

Використовуються складні слова, які можуть містити кілька морфем із різними значеннями (коренів).

Слова мають змінні (флексійні) закінчення, які вказують на їхню граматичну функцію в реченні.

Синтетизм української мови полягає в зміні форм слів для вираження граматичних відносин і гнучкої побудови речень.

Граматична категорія — система протиставлених одне одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями.

Граматичними можна назвати категорії числа і виду. В межах категорії числа протиставлені граматичні значення однини й множини. В межах категорії виду — значення доконаності й недоконаності дії.

Перша ознака граматичної категорії — протиставлення. Кількість протиставлених членів зводиться до бінарної опозиції: чоловічий рід — нечоловічий рід, перша особа — інші особи.

Друга ознака граматичної категорії — формальне вираження, що спирається на позамовну дійсність: категорії статі, означеності-неозначеності.

Граматичні категорії поділяють на морфологічні й синтаксичні.

Синтаксичні категорії: розповідні/питальні речення, актив/пасив, ствердження/заперечення.

Морфологічні категорії: рід, число, відмінок, вид, час спосіб, особа.

Морфологічні категорії поділяються на класифікаційні (рід іменника) й словозмінні (рід прикметника).

Обидві мови використовують морфологічні засоби вираження граматичних категорій.

В обох мовах є вираження часу, особи, числа й роду. Для вираження граматичних значень обидві мови використовують допоміжні елементи.

Англійська більше покладається на порядок слів і допоміжні слова. Українська — на відмінювання та флексію.

Іменник в українській характеризується наявністю трьох граматичних категорій. Категорія відмінка виражена парадигмою відмінювання за 7 відмінками. Категорія числа складається з двох чисел: однини та множини. Категорія граматичного роду представляє три роди: чоловічий, жіночий і середній — які мають відповідне морфологічне вираження.

Іменник в англійській характеризується наявністю двох граматичних категорій. Категорія числа — однина або множина. Категорія детермінованості (означеності-неозначеності) виражена артиклями у препозиції.

Число — це словозмінна граматична категорія, що передає протиставлення одиничності (форми однини) й більш ніж одиничності (форми множини) предметів, позначених мовними знаками.

З англійських іменних частин категорія числа характерна тільки для іменників.

Основний спосіб утворення форм множини в обох мовах — зовнішня флексія, іноді супроводжувана змінами кореневих приголосних: knife — knives, друг — друзі.

Форми деяких іменників в англійській зберігають англо-саксонський спосіб формотворення — внутрішню флексію: goose — geese, mouse — mice.

Англійська мова запозичує іменники з латинської разом з іншомовною флексією множини: antenna — antennae, datum — data, phenomenon — phenomena.

В українській мові форми множини без флексії мають запозичені іменники, що закінчуються на деякі голосні: колібрі, пончо, кенгуру. В англійській флексії множини позбавлені деякі навіть германські іменники: deer, sheep, swine, trout.

Форми числа виражають значення одиничності й множинності, коли йдеться про одиничні, дискретні предмети, які підлягають рахуванню: table — tables, день — дні. Це стосується не всіх іменників.

Іменники в англійській та українській, які вживаються тільки в однині (singularia tantum): речове значення (milk, цукор), збірне значення (infantry, людство), абстрактні поняття (hatred, здоров'я).

Pluralia tantum: предмети, що складаються з декількох частин (trousers, ножиці), множинні сукупності (memoirs, припаси), речовини (консерви, preserves).

Щодо pluralia tantum дій та процесів лексичних відповідностей в англійській та українській не спостерігається: goings-on (вчинки), proceedings (судовий розгляд).

Деяким українським singularia tantum відповідають англійські pluralia tantum: одяг — clothes, зелень — greens; і навпаки: гроші — money, шахи — chess.

Є англійські іменники, що співвідносні українським pluralia tantum, але вживаються в обох числах: ворота — gate, gates; сани — sledge, sledges.

У похідних значеннях деякі singularia tantum можуть приймати форми числа: wines, waters, вина, води (океану).

В англійській цілий ряд іменників з флексією -s є іменниками тільки однини: news, measles.

В англійській збірні іменники без співвідносних форм множини є іменниками множини: police, cattle.

В англійській збірні іменники в формі однини можуть виражати значення як одиничності, так і множинності: Is this party for you? Gerald's party were fashionably late.

В англійській різні форми множини деяких іменників мають різні значення: brothers — брати, brethren — побратими; geniuses — генії, genii — духи.

В англійській іменники, що позначають одиниці виміру, вживаються в однині для позначення множинності: two yoke of oxen.²

Двоїна — граматична категорія числа, вживана для позначення двох осіб або парних предметів. Була відома ще в індоєвропейській прамові, від якої її успадкувала спільнослов'янська.

З літературної норми української мови двоїну було вилучено в 1933 році, щоб наблизити українську до російської. Двоїну зберігає словенська мова, в декількох сталих виразах — польська.

Приклади двоїни: дві нозі, дві руці. «Є залишки двоїни в діалектах (дві відрі, три корівці) та у формі орудного відмінка іменників (плечима, очима), у словах: очі, вуса, рукава, плечі, вуха — в сучасній українській літературній мові».

Слово «двісті» — це колись було дві слові.

Нормативний характер двоїни в літературній мові було закріплено українським правописом 1929 року: іменники жіночого роду тверді з числівниками дві, обидві, три, чотири можуть мати закінчення -і (як м'які), причому г, к, х перед -і змінюєтся на з, ц, с з таким наголосом, як у родовому відмінку однини (дві кнИзі, чотири норІ).

Іменники середнього роду тверді на -о при числівниках дві, обидві, три, чотири іноді мають закінчення -і з таким наголосом, як у родовому відмінку однини: дві відрІ, три слОві, три Яблуці, чотири вікнІ.

Велику увагу формам двоїни приділено в курсі української мови Івана Огієнка (1918).³

Зміст категорії означеності-неозначеності вказує, чи уявляється предмет таким, що відноситься до класу предметів (неозначений артикль), чи є відомим, виділеним із класу (означений артикль) або таким, що взятий не в усьому обсязі, а в деякій частині (частковий артикль).

Семи означеного артикля the в англійській мові: індивідуалізація, виділення з класу (let's go to the drawing room); унікальність, єдиність у своєму роді (the Sun); вказівність спільно зі вказівним займенником (the man, about whom you phoned me); узагальнене позначення всіх предметів класу (the horse is a domestic animal).

Семи неозначеного артикля a/an: класифікація, віднесення до класу (a dog — будь-який собака), одиничність (he waas a stockbroker).

В українській мові категорія означеності-неозначеності не має морфологічного вираження, а виражається лексично: індивідуалізація — вказівні займенники (цей, ця, це, ці; той, та, те, ті); неозначені займенники (якийсь, якась, якесь, якісь); числівник одиничності (одна знайома мені людина).

Герундій — це дієслово в формі -ing (теперішнього відмінка), яке функціонує як іменник, що описує діяльність, а не особу чи певну річ. Під час перекладу слід бути уважним, оскільки прямого аналога в українській мові ми не маємо. «Some people prefer getting up early in the morning» — «Деякі люди воліють вставати рано-вранці».

Герундій може з'являтись на початку речення, якщо використовується як підмет: «Swimming is a hobby of mine». Герундій може виступати як об'єкт після дієслова: «My brother quit smoking a few days ago». Герундій може служити об'єктом після прийменника: «I look forward to helping you cook the meal».

За деякими дієсловами може стояти герундій або інфінітив без зміни значення: «Some people prefer getting up early» / «Some people prefer to get up early». І навпаки: «She remembered sending the letter» (як надсилала лист) / «She remembered to send the letter» (що надіслала лист).⁴

В українській мові існує дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання: що роблячи? що зробивши? (читаючи, узявши). Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності, часу (минулого або теперішнього). Дію, названу дієприслівником, виконує той же суб'єкт, що й основну дію, названу дієсловом-присудком (якщо дії виконуються різними суб'єктами, речення побудовано неправильно).⁵

Герундій в англійській мові має дві форми в активному стані та дві в пасивному.

Неозначений активний герундій (Indefinite Gerund Active) вказує на дію без прив'язки до конкретного часу й використовується для вираження загальних або повторюваних дій. Утворюється за формулою V1 + -ing. «Running is good for your health».

Означений доконаний герундій (Perfect Gerund Active) використовується для вираження дії, завершеної до певного моменту чи іншої дії. Утворюється за допомогою конструкції having + V3. «Having eaten lunch, they continued working».

Неозначений пасивний герундій (Indefinite Gerund Passive) використовується, коли йдеться про дію, що є об'єктом іншої дії. Увага акцентується саме на об'єкті дії. Конструкція: being + V3. «I don't like being treated unfairly».

Доконаний пасивний герундій (Perfect Gerund Passive) вказує на дію, завершену до початку іншої події. Увага акцентується на об'єкті, який зазнав цієї дії. Конструкція: having been + V3. «Having been offered the promotion, he accepted».

Герундій може бути підметом («Cooking helps me to relax»), присудком («Her favorite activity is painting»), додатковою дією («I can't stop smiling when I see him»), обставиною («He listened to music while studying»), ознакою предмета («She has huge experience in travelling»).

Як перестати плутати герундій та інфінітив, коли вони мають однакове значення й виконують одну й ту ж функцію в реченні? Герундій — підмет! Герундій вживається після певних слів, які варто запам'ятати; інфінітив — після іншого набору слів; ще після деяких слів можуть іти як герундій, так і інфінітив. Після прикметників — інфінітив. Після прийменників — герундій.⁶

Дієслова, після яких ставиться герундій: to avoid, to admit, to appreciate, to consider, to delay, to deny, to detect, to enjoy, to explain, to fancy, to finish, to forgive, to imagine, to help (on), to mention, to mind, to miss, to pardon, to postpone, to put off, to stop, to give up, to go on, to suggest, to resen.

Після дієслів to need, to want, to require та після прикметника worth (вартий) вживається герундій в активній формі: This book is worth reading.

Дієслова та вирази, після яких ставиться герундій з певними прийменниками:

OF: to accuse of, to approve of, to be afraid of, to consist of, to complain of, to hear of, to suspect of, to inform of, to give up the idea of, to think of, to be capable of, to be fond of, to be proud of.

IN: to succeed in, to persist in, to be engaged in, to result in.

TO: to object to, to agree to.

FROM: to prevent from.

ON: to insist on, to depend on.

AT: to be surprised at

Bирази, після яких ставиться герундій: to feel like, to be for, to be against can’t help, can’t avoid, can’t afford. «She couldn’t help crying», «We don’t feel like walking.»

Також: «It is (of) no use. It is useless. It is no good.» — «It is no use crying» («Плакати немає сенсу»).

Прийменники, після яких може стояти герундій: about, by, of, to, before, without, in, at, besides with, after, on, for, apart from.⁷

Герундіальний зворот складається з присвійного займенника чи іменника (іноді в присвійному відмінку) та герундія, а також залежних від нього слів за їхньої наявності. Зазвичай перекладається підрядним реченням, яке вводиться сполучною фразою «те, що» або прийменниково-іменниковим словосполученням. «His having made these experiments successfully caused a great sensation» — «Те, що він успішно виконав ці досліди, було для всіх великою сенсацією». «…the greater is the chance of its being transformed» — «…то більшою є ймовірність її перетворення».⁸

Дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини, утворюється дієприслівником разом із залежними від нього словами. В усному мовленні дієприслівниковий зворот відділяється паузами, а на письмі — комами: «Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина». Дієприслівники без залежних слів також відокремлюються, за винятком тих, які стоять після присудка й відповідають на питання «як?»: «Дівчата йшли співаючи». Фразеологізм із дієприслівником в аналогічному випадку теж не відокремлюється комами: «На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком». «Не» з дієприслівниками пишеться окремо, крім тих дієприслівників, які без «не» не вживаються: нехтуючи, недочуваючи.⁵

В українській мові інфінітив — це дієслівна форма, яка називає дію, не вказуючи на час, число, особу й спосіб. Інфінітивам, втім характерні такі категорії, як вид і перехідність.

Для української мови найбільш типовою є форма інфінітива на -ти: бити, нести/носити, пекти, могти. Утворилися також інфінітивні форми на -ть, які вживаються в усному літературному мовленні, фольклорі й художній літературі: побачить хочеться, можна висловить. У мові художньої літератури вживаються зменшено-пестливі інфінітивні форми: питки, їстоньки, спатуні.⁹

У реченні інфінітив виконує роль підмета («Життя прожити — не поле перейти»), складеного присудка («Я не міг не розповісти вам усю правду»), додатка («Агроном порадив переорати»), означення («Бажання побувати в тих пам'ятних місцях покликало нас у дорогу») та обставини мети («Вони приїхали до нас запозичати досвід»).¹⁰

В англійській мові повний інфінітив (full infinitive) — придієслівна частка to плюс основа дієслова (to be, to have) — може виконувати роль іменника, прикметника або прислівника в реченні. Тобто він може бути підметом («To learn a foreign language is useful»), присудком, додатком («I want to travel around the world»), означенням або обставиною («He bought some flowers to give to his wife»).

Голий інфінітив (bare infinitive) — тільки основа дієслова без to (be, have) — вживається після допоміжних дієслів (can, could, may, might, will…) або певних модальних (need, dare). Він показує можливість («You can go now»), необхідність («You must study hard») або бажання («I would love to see you again»).

Також голий інфінітив може стояти після деяких основних дієслів (let, make, see, hear, feel) або фразових дієслів (help out, look forward), із якими він утворює складне дієслово: «She let him go», «I saw him leave», «They helped out clean the house».

Недоконаний вид інфінітиву («He likes to read books») означає дію без вказівки на її завершеність чи незавершеність: to read, to write to speak. Доконаний вид («He is glad to have read this book») означає завершену дію: to have read, to have written, to have spoken.

Перехідне дієслово («She wants to see a movie») потребує безпосереднього об'єкта: to write a letter, to drink water. Неперехідне дієслово («He likes to sleep») не потребує об'єкта: to sleep, to smile.

Англійський інфінітив не має особи, числа, часу, роду й способу.¹¹

В українській мові дієприкметник — це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання: який? яка? яке? які? (врятована планета, зачарований красою).

Дієприкметник може керувати іменником (залиті сонцем гори) або мати при собі обставини (написаний давно). Найчастіше дієприкметник виконує в реченні функції означення («Освітлена сонцем кімната здалася Юркові казковою») або іменної частини складеного присудка («Людина народжена для щастя»).

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його власною дією; вони утворюються лише від неперехідних дієслів. Бувають теперішнього часу (ревучий, дрижачий) або минулого (посивілий, опалий).

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією над ним; вони мають ознаку минулого часу: «написаний, скошений».

В сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу маловживані, натомість використовуються конструкції «той, що» або відповідні іменники чи прикметники.

Поєднучи в собі ознаки прикметника й дієслова, дієприкметник має такі ознаки, як рід, число, відмінок, вид і час.¹²

В англійській мові дієприкметник (Participle) передає ознаку предмета за дією та відповідає на питання «який?» та «що роблячи?»; поєднує в собі ознаки дієслова, прикметника й прислівника. Дієприкметник не змінюється за категоріями числа, особи й способу, а також не має ступенів порівняння.

Англійський дієприкметник може відповідати як дієприкметнику української мови («I have read a story written by my son» — «Я прочитав оповідь, написану моїм сином»), так і дієприслівнику («I always sing while doing housework» — «Я завжди співаю, пораючись по дому»).

Дієприкметник теперішнього часу (Present Participle, Participle 1) має дві видові форми в активному та пасивному станах (Participle 1 Indefinite: eating, being eaten; Participle 1 Perfect: having eaten, having been eaten).

Неозначений дієприкметник (Indefinite Participle 1) вказує на дію, що відбувається одночасно з іншою дією, вираженою дієсловом-присудком, — або на дію, що не залежить від певного часу взагалі або її час невідомий: «While listening to his stories, Kate couldn't help laughing».

Доконаний дієприслівник (Perfect Participle 1) вказує на дію, що відбулася або протікала до іншої дії, вираженої дієсловом-присудком: «Having been friends at school we still keep in touch».¹³

В українській мові дієприкметниковий зворот утворюється, коли дієприкметник приєднує до себе залежні слова. У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням («Вже було видко гори, вкриті лісом»). Дієприкметниковий зворот виділяється з обох боків комами, якщо стоїть після означуваного слова. І навпаки, дієприкметниковий зворот не виділяється комами, якщо дієприкметник є присудком.¹⁴

В англійській мові з дієсловами сприйняття та руху, навіть якщо дія передає значення передування іншій дії, неозначений дієприкметник завжди вживається замість доконаного: «Arriving at the hotel we could relax at last».

Дієприкметник минулого часу (Past Participle, Participle 2) має тільки одну форму й не має активного стану: «The homework done by Matt was full of mistakes».

Дієприкметник теперішнього часу вживається для утворення часів Present Continuous, Past Continuous, Future Continuous, Present Perfect Continuous, Past Perfect Continuous і Future Perfect Continuous: «We have been living here for 10 years already».

Дієприкметник минулого часу вживається для утворення часових форм Present Perfect, Past Perfect, Future Perfect і форми пасивного стану: «My cup is broken so may I use yours?»

Неозначений дієприкметник теперішнього часу (Participle 1) в активному стані або дієприкметник минулого часу (Participle 2) можуть використовуватися як означення: «Those working men look tired», «Faded leaves covered my garden».

Дієприкметник теперішнього часу, а також його форми доконаного виду й пасивного стану, може вживатися без сполучників як обставина часу, причини, порівняння: «Having been broken in several places the vase was thrown away».

Коли дієприкметник минулого часу стоїть після сполучників when, while, if, as if, as though, though, то він виступає в реченні обставиною: «When questioned about her boyfriend Kate blushed».

Неозначений дієприкметник теперішнього часу в активному стані та дієприкметник минулого часу можуть вживатись як іменна частина складного присудка: «The door is locked».¹³