Порівняльна лексикологія
Никула Денис <nykula@ukr.net>, 2 курс Київського міжнародного університету, 035 Філологія, заочна форма

Лексикологія вивчає слово і словниковий склад мови в цілому. Слово перетворює предмети та явища дійсності на об'єкти нашої свідомості. Оскільки дійсність різноманітна, лексичний склад мови відрізняється великим багатством. Лексика відгукується на зміни в житті суспільства, особливо в епохи соціально-політичних потрясінь. Слова застарівають, створюються заново, повертаються до життя, змінюють значення. Лексикологія вивчає всі ці процеси.

Також лексикологія вивчає роль слова в структурі мови й тексту; принципи організації, об'єднання словникового складу мови в різні групи; характер сполучуваності слів з точки зору сумісності їх понять; способи творення нових слів; співвідношення лексики і позамовної дійсності.

Загальна лексикологія розглядає питання, пов'язані з будовою і функціонуванням словникового складу мов світу. Приватна лексикологія вивчає словниковий склад конкретної мови. Історична лексикологія описує історію розвитку словникового складу мови та окремих його груп. Порівняльна лексикологія виявляє спорідненість і закономірності розвитку словникового складу різних мов. Прикладна лексикологія пов'язана з теорією перекладу й лінгвопедагогікою.¹

Ономасіологія досліджує процес називання, принципи й закономірності позначення предметів словотворчими засобами мови. Семасіологія досліджує смислову сторону мовної одиниці, характер відносин між значеннями різних слів. Фразеологія вивчає типи, категоріальні ознаки та особливості функціонування фразеологізмів. Ономастика (топоніміка, антропоніміка) вивчає власні імена. Етимологія вивчає походження слів, первинні форми й значення слова. Лексикографія займається теорією і практикою складання словників.¹ Поряд із лексикологією вивчають інші розділи мовознавства — фонетику, граматику й стилістику.²

Слово є основною одиницею лексики й центральною одиницею мовної системи в цілому. Слово — найкоротша одиниця мови, здатна позначати предмети, ознаки, дії, стани, відносини та інші явища реальної дійсності, а також висловлювати почуття, емоції та волевиявлення людей. Ознаками слова є фонетична оформленість (вираженість звуком), семантична валентність (наявність значення), неможливість мати більше одного наголосу, лексико-граматична віднесеність і лексична непроникність (неможливість вставки інших словесних одиниць усередину слова).³

Теоретичні й методологічні підходи до лексикології відрізняються тим, як вони визначають природу значення слова. Структуралістський підхід стверджує, що значення постає з відмінностей між спорідненими елементами лексики. Прагматичний підхід шукає значення слів у їхньому використанні. Когнітивний підхід відкидає розділення концептуальних знань на лінгвістичні й нелінгвістичні, а натомість стверджує, що значення слів відображає когнітивні категорії та відносини. Психолінгвістичні підходи моделюють структуру ментального лексикону та когнітивні механізми, які стосуються обробки лексики.⁴

Екстралінгвістичний принцип дослідження лексики спирається на зіставлення слова й реалії, предметну або ілюстративну наочність. Лексико-граматичний принцип полягає в зіставленні лексичних і граматичних значень слова; семантичний аналіз супроводжується визначенням приналежності слів до певної частини мови. Системний принцип передбачає зіставлення багатозначних слів і омонімів, синонімів і антонімів. Функціональний принцип передбачає розгляд лексичного значення слова в різних стилях мовлення. Історичний принцип розглядає відомості про походження слів, джерела й шляхи поповнення лексичного запасу мови.⁵

Морфема — найменша неподільна значуща частина слова, що виражає лексичне або граматичне значення й регулярно відтворюється зі своїм значенням у мовленні.

Основною морфемою є корінь — виразник загального лексичного значення всіх споріднених, однокореневих слів. Споріднені слова об'єднуються поняттєвим змістом, попри те що належать до різних частин мови. У гнізді споріднених слів значення кореня уточнюється й конкретизується за допомогою словотворчих суфіксів і префіксів, які не можуть вживатися без кореня. Корінь може починати слово, стояти після префікса чи поєднуватися з іншим коренем. У відмінюваних словах корінь обов'язково сприймається у зв'язку з закінченням. В окремих гніздах споріднених слів корінь виявляє себе не самостійно, а разом із префіксом.⁶

Суфікс стоїть після кореня і виражає словотвірне значення тільки у зв'язку з кореневою морфемою, уточнюючи його лексичне значення й граматично оформлюючи разом із закінченням передсуфіксальну частину. Суфікси різних груп виступають засобами творення іменників, прикметників, дієслів і прислівників.

Префікс стоїть перед коренем і виражає своє словотворче значення, приєднавшись до готового слова. Більшість префіксів похідні від прийменників і виражають дії просторової орієнтації, міри вияву або тривалості.⁷

Закінчення утворює форму слова й служить для вираження зв'язку слова в словосполученні й реченні. Може бути нульовим, тобто не вираженим звуками.⁸

Постфіксами називають, з одного боку, суфікси й закінчення, а з іншого, афікс, який стоїть у слові після закінчення (укр. -ся).

Інтерфікс стоїть між двома коренями або між коренем і суфіксом і служить для зв'язку цих морфем у складному слові.

Інфікс — афікс, вставлений усередину кореня.

Циркумфікс — перерваний афікс, який охоплює корінь з двох боків; за іншим означенням, усі випадки префіксально-суфіксального словотворення.

Трансфікс — перерваний афікс, вставлений у перерваний корінь.⁹

Сегментні морфеми виділяються шляхом сегментування (членування) слова як лінійної одиниці. У свою чергу поділяються на корені — сегментні частини, спільні для всіх споріднених слів, — і афікси — службові морфеми, приєднані до кореня: префікси, постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфікси, трансфікси, флексії

Несегментні морфеми неможливо вичленити сегментуванням слова. До них належать нульова морфема й суперсегментні морфеми: наголос і тон.

Морфеми поділяють на словотворчі й формотворчі.⁹

Афіксацією називають морфологічний спосіб словотвору простих слів за допомогою афіксальних морфем. Інші морфологічні способи словотвору — складання основ і абревіація.¹⁰

Продуктивними називають відтворювані регулярні афікси, котрі активно використовуються для утворення нових слів і форм.

Непродуктивними називають регулярні афікси, які лише відтворюються, але вже не утворюють нові лексеми, а також нерегулярні афікси, які втратили здатність відтворюватися в словах і утворювати похідні слова.

Продуктивність чи непродуктивність не є постійною ознакою афіксів. Непродуктивний в один час афікс може згодом стати продуктивним і навпаки.¹¹

Афікси поділяються на типи залежно від їхнього положення в слові. Див. «Морфемна будова слова».

Афіксоїд, або напівафікс — проміжне явище між словом і морфемою, коренем і префіксом чи суфіксом; структурний компонент слова, який у композиті втрачає своє лексичне значення й виконує роль афікса. Може з'єднуватися за допомогою сполучної голосної, формує самостійні продуктивні словотвірні типи й характеризується великою лінійною протяжністю.¹²

Конверсія — спосіб словотворення, за яким від однієї частини мови утворюється інша без змін у зовнішній формі слова. Таким чином одне й те ж слово може вживатися в ролі різних частин мови й бути різними членами речення. У сучасній англійській конверсія — основний спосіб утворення дієслів.

У випадку конверсії з іменника в дієслово конверсія може позначати здійснення дії за допомогою предмета, який позначається вихідним іменником (to father). Або виконання дії, характерної для того, що позначено вихідним іменником (to fox). Або забезпечення тим чи позбавлення того, що позначено вихідним іменником (to fish, to skin). Або переміщення до місця, позначеного вихідним іменником (to garage). Або проведення відрізку часу, названого іменником (to winter).

При конверсії можливе й, навпаки, утворення іменника від дієслова. Такий іменник може позначати разовість дії (a cry), результат дії, переданої основою (a find), стан (a sleep), процес (a walk), виробника дії (a tramp) і місце проведення дії (a stop).

Не слід плутати конверсію з іншим другорядним способом словотворення — зміною наголосу.

Прикметники також можуть конвертуватися в іменники й дієслова: the rich, sweets, musicals; to clean, to slim, to brown.¹³

Словоскладання — спосіб словотворення, котрий полягає в морфологічному з'єднанні двох або більше коренів. У результаті словоскладання утворюється композит — складне слово.

Розрізняють два типи композитів за характером синтаксичних відносин між їхніми компонентами. Сурядні складні слова комбінують рівноправні компоненти. Підрядні складні слова поєднують компоненти, серед яких розрізняються синтаксично головні й залежні; додання компонента може носити характер визначення або доповнення.

Елементи складного слова можуть поєднуватися з'єднувальними морфемами. Виділяють такі словотворчі методи: інтерфіксальний (чисте складання) — залізобетон; суфіксальний — винокурня; і конфіксальний (інтерфіксально-суфіксальний) — роботодавець. Існують також номени прикладкового типу (пишуться через дефіс) — PR-кампанія. Редуплікацією називають повне чи часткове повторення кореня, основи або всього слова — радий-радісінький.¹⁴

У германських мовах перший компонент композиту зазвичай позначає: матеріал або частину матеріалу, з якого утворено другий компонент; простір, де знаходиться другий компонент; час, на який припадає другий компонент; предмет, для якого призначений, проти якого використовується, з яким порівнюється або за допомогою якого створюється другий компонент; предмет, який виконується або виготовляється другим компонентом.

В англійській мові виділяють композити, в яких другий компонент представлений дією, і декілька їхніх структурно-семантичних типів. Агентивний — іменник (перший компонент) виступає в ролі агента дії: union-condemned. Локативний — іменник має категоріальне значення місця: US-made. Темпоральний — категоріальне значення часу: autumnborn. Матеріальний — paper-made. Інструментальний — іменник виражає засіб виконання дії: soap-lathered.¹⁵

Крім наведених щойно композитів, які пишуться через дефіс, в англійській розрізняють відкриті й закриті складні слова. Відкриті пишуться окремо: peanut butter. Закриті — разом: grandfather. Англійській мові властивий переважно інтерфіксальний словотворчий метод.¹⁶

Лексичні скорочення, або абревіатури — це складноскорочені слова, які утворюються зі слів і словосполучень шляхом видалення частини їхніх складових літер. Абревіатури функціонують як самостійні слова й не вимагають розшифрування при читанні.

Виділяють ініціальні (ДСТУ), складові (радгосп), часткові (Укрнафта), усічені (зав. — завідувач), телескопічні (мопед — моторизований велосипед) й змішані абревіатури. Ініціальні абревіатури не відмінюються й пишуться великими літерами.

Графічні скорочення застосовуються лише на письмі й не функціонують як самостійні слова; вони вимагають розшифрування при читанні.

Виділяють точкові (в. о.), дефісні (р-н), косолінійні (об/хв), нульові (млн) та комбіновані (чл.-кор.) графічні скорочення.¹⁷

Ініціальні абревіатури розподіляються на такі, що читаються за назвами літер (США, ФРН), і такі, що читаються за звуками, позначеними відповідними літерами (НАТО).¹⁸

Існує також неморфологічний лексико-синтаксичний спосіб словотвору — утворення нового слова внаслідок повного злиття словосполучення в одне слово, наприклад одинадцять, сьогодні, втридорога, чимдуж.

При лексико-семантичному способі словотвору нове слово утворюється внаслідок зміни значення (омонімії): Таврія — край; «Таврія» — автомобіль.¹⁹

В англійській мові розрізняють clippings — скорочення шляхом видалення частин слова (gym — gymnasium); та contractions — скорочення через апостроф (it's — it is, haven't — have not). А також виділяють ініціалізми (ASAP — as soon as possible), в яких кожна літера читається окремо, й акроніми (NASA), які вимовляються по складах.²⁰

Написання деяких англійських абревіатур, як-от mph — милі за годину та bpm — долі за хвилину, трапляється як малими, так і великими літерами.^{21 , 22}

Слова мають лексичне, граматичне й суб'єктивне значення. Лексичне значення — той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки тощо. Граматичне значення показує, що слово належить до певної частини мови й має граматичні ознаки. Суб'єктивне значення формується в сприйнятті слова, наприклад в асоціаціях із ним і емоціях, які воно викликає.

Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей, тварин, рослин, конкретних предметів, місяців і днів; відносні прикметники, числівники; терміни. Слово, що має два чи більше значень, називається багатозначним.

Багатозначні слова мають пряме й переносне значення. Пряме значення — це основне лексичне значення слова; повсякденна назва чогось. Переносне значення — вторинне значення, що виникло на основі прямого; образна назва, перенесена з одних предметів і явищ на інші.²³

Словотвірною мотивацією називають семантичну й формальну зумовленість значення похідного слова значеннями його складників. Мотивація встановлюється між однокореневими словами, одне з яких формально й семантично первинне, а інші — вторинні, мотивовані. Мотивоване слово зазвичай складніше за структурою, тобто має більше морфем, складається з мотивуючої (твірної) основи й форманта.²⁴

Полісемія — наявність різних лексичних значень в одного й того ж слова відповідно до різних контекстів. Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами, що мають семантичну спільність (семи — спільні елементарні смисли). Слово виникає з одним — первинним — значенням. Багатозначність розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший.

Перенесення значення за подібністю називається метафоричним: рукав ріки. При перенесенні за функцією абсолютно різні речі виконують подібні функції: годинник — не лише механічний прилад, але й пісочний, водяний, сонячний. Перенесення за суміжністю називається метонімічним: уважна авдиторія, літературний вечір; поширеною є метонімія форми й змісту, матеріалу й виробу, населеного пункту й мешканців, місця й виробу, дії та результату, знаряддя й виробу, імені й суспільного становища, імені й виробу.²⁵

До основних семантичних процесів відносять розширення, звуження й зміщення значення слова.

Виділяють такі варіанти розширення значення, як детермінізація — перехід терміна до стану загальновживаних слів; і ретермінізація — утворення не загальновживаного, а іншого термінологічного значення.

Варіантами звуження та зміщення є термінізація — перехід лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна й, знову ж таки, ретермінізація.

Зміщення може набувати вигляду транстермінізації — зміни значення термінів унаслідок запозичення з інших галузей науки або техніки; й транспозиції — використання однієї мовної форми у функції іншої.²⁶

До екстралінгвістичних причин семантичних змін належать історико-політичні, економічні та соціальні зміни; зміни в культурі нації; гетерогенність мовного суспільства; розвиток науки й техніки; зміни правил вживання лексем; потреба описати нові предмети чи явища; зникнення з повсякденного життя предметів, явищ або дій; потреба в евфемістичному позначенні предмета до явища; прагнення до однозначності, зручності й економії; зміна речей при збереженні найменування; вживання слів у професійному середовищі.

До інтралінгвістичних причин зміни значення слова належать аналогія, синонімічний здвиг, взаємовплив мовних одиниць, словотворчі процеси, вплив граматичної функції та постійного контексту.

Виділяють також парадигматичні причини семантичних змін: вплив звукової аналогії та звукового символізму, зіткнення омонімів, зіткнення синонімів, наслідок конфлікту між несумісними значеннями слова.²⁷

Розширенням значення слова називають виникнення у лексеми нової семеми при збереженні старого, головного значення. Зазвичай слова переходять із вузько професійного чи соціального вживання (термінології та жаргону) до літературної або повсякденної мови.²⁷

Звуженням значення слова називають його спеціалізацію — семантичну трансформацію, під час якої гіперонім стає гіпонімом. Початкові семантичні елементи втрачаються зовсім або частково.²⁷ Іншими словами, спочатку різні предмети або явища називалися одним словом, а з часом цим словом став називатися тільки один предмет або явище.²⁸

Покращенням значення слова називають процес, коли слова з початковим негативним значенням набувають нове, позитивне. Прикладом покращення є слово actor, яке в шекспірівські часи було синонімом vagabond — бродяга, а зараз означає театрального чи кінематографічного актора.

Погіршення значення слова відбувається, коли слово набуває негативний чи непристойний зміст. Наприклад, слово vulgar спочатку було синонімом common — звичайний, а зараз позначає грубість.²⁸

Метафора — слово або вираз, у значенні якого присутнє приховане порівняння предметів за певною ознакою: формою, розташуванням, кольором, кількістю, звучанню тощо.

Метонімія — відмінне від метафори явище, коли лексика заміщується на основі безпосереднього зв'язку між певними поняттями, наприклад твір — автором, вміст — ємністю, люди — місцем їх знаходження.

У метафорі зіставляються предмети, які ніяк не залежать один від одного, але мають збіжну характеристику. У метонімії, навпаки, взаємодіють несхожі, але безпосередньо пов'язані між собою поняття.²⁹

Виділяють такий різновид метонімії, як синекдоха — назва цілого предмета назвою його частини. А серед метафор вирізняють уособлення (персоніфікацію) — перенесення ознак особи на предмети, речі, явища, тваринний і рослинний світ.³⁰

Синоніми — це слова, різні за звучанням, але схожі за значенням. За ознакою належності до спільного поняття синоніми виділяють у синонімічні ряди. Зазвичай слово в такому ряді можна легко замінити іншим із цього ряду, однак такі слова можуть відрізнятися емоційним забарвленням. Абсолютні синоніми цілком однакові за значенням, тоді як ідеографічні синоніми надають слову певний відтінок мовлення. Кожен синонімічний ряд має стрижневе слово, або домінанту — найбільш нейтральне слово серед інших, вільне від емоцій і загальновживане в різних літературних стилях.

Антоніми — слова, протилежні за лексичним значенням. В художній літературі антоніми використовують у вигляді антитези — художнього засобу, що втілює протиставлення. До антонімів належать слова, що вказують на якість або кількість дії. Антоніми об'єднуються в пари за принципом лексичної спільності — за тою ознакою, якість якої є протилежною.

Омоніми — слова, однакові за звучанням, але різні за значенням. Утворюються внаслідок збігу в звучанні слів різного походження або при багатозначності одного з омонімів. Повні омоніми однакові за складом та написанням у всіх граматичних формах. Неповні омоніми поділяються на омографи — слова з різним наголосом, однакові за написанням; омоформи — слова з однаковим написанням і наголосом у певній граматичній формі; омофони — слова з однаковим звучанням, але різним написанням.³¹

Вільними (синтаксичними) називають словосполучення, що позначають складне поняття, в якому кожне слово не має суворої закріпленості з іншим словом.³² Вільні словосполучення гнучкі та можуть замінюватись або перекладатись без порушення мовних норм. Для висловлення однієї ідеї або концепції можливо використовувати різноманітні слова.

Фразеологізм — стандартний вираз зі сталою лексикою та граматикою. Його неможливо розділити на складові частини; при доданні чи заміні одного слова у фразеологізмі міняється весь його сенс.³³ Як і синтаксично нерозкладні лексичні сполучення слів, фразеологізми виконують роль одного члена речення; вони можуть семантично дорівнювати окремому слову.³²

Фразеологічні синоніми — це фразеологічні одиниці з максимально близьким значенням, що відповідають одній частині мови, мають подібну лексико-фразеологічну сполучуваність, але відрізняються стилістичним забарвленням чи відтінками значення.³⁴ Приклад: хоч греблю гати, тьма тьмуща, кури не клюють — багато.³⁵

Фразеологічні антоніми — це фразеологічні одиниці, що мають протилежне значення, але одну смислову й логічну сутність, тобто позначають одне й те саме явище в різних аспектах, вказуючи на протилежність дії чи відмінності в якісній оцінці. Однотипні фразеологічні антоніми спираються на лексичні антоніми або семантично контрастні вислови, утворені за однією структурною моделлю.³⁶ Приклад: хоч греблю гати, на пальцях перелічити — багато й мало відповідно.³⁵

Фразеологічні одиниці можуть класифікуватись за різними ознаками, в першу чергу за ступенем семантичної неподільності компонентів, морфологічними й синтаксичними ознаками, а також стилістикою.

Фразеологічні зрощення — абсолютно неподільні, нерозкладні фразеологічні одиниці, значення яких не залежить від їхнього лексичного складу. Фразеологізми цього типу іноді позначають терміном «ідіома».

У фразеологічних сполученнях кожен лексичний компонент висловлює окреме значення, й загальне значення фразеологізму частково виражає семантику окремих компонентів.

Фразеологічні єдності формально співвідносяться з вільними словосполученням; їхнє значення виникає зі злиття значень лексичних компонентів.

Фразеологічні вирази складаються зі слів із вільними значеннями та вживаються в прямому значенні. Вони відрізняються від вільних словосполучень тим, що цілісні за сенсом, лексично непроникні й відтворюються в мові як готові одиниці з постійним складом і значенням.

За морфологічними й синтаксичними ознаками розрізняють фразеологізми, співвідносні зі словами різних частин мови (субстантивні, дієслівні фразеологізми), а також фразеологізми, еквівалентні цілим реченням (прислів'я, приказки, крилаті вирази).

Стилістично фразеологізми бувають нейтральними, розмовними й просторічними.³⁷

У складі лексики певної мови виділяють слова власне цієї мови й слова, запозичені з інших мов. Наприклад, власне українськими називають слова, які виникли в українській мові після спільнослов'янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам'ятках і художніх творах українського народу. Вони позначають предмети, явища природи, життя, побут і працю людей: годинник, хурделиця, хист, сніданок, виробничий. До власне українських слів належать прийменники, сполучники, частки й вигуки.

Запозичення властиві всім мовам і є результатом економічних, політичних, наукових і культурних зв'язків між народами. Українська мова має запозичення з грецької (бібліотека, математика), латинської (гумор, колір), німецької (майстер, шрифт), англійської (тролейбус, джаз), французької (режим, афіша), іспанської (аванс, силос), італійської (концерт, піаніно) та багатьох інших мов. Деякі запозичені слова мають український відповідник: лінгвіст — мовознавець, дефект — недолік.³⁸

Англійській мові властиве пряме вживання іноземних слів та сполук, наприклад mutatis mutandis (з латинської: подібні, але не однакові ситуації) чи Schadenfreude (з німецької: радість від негараздів іншої людини). З плином часу мовці призвичаюються до слова, й воно може стати запозиченням, якщо поступово поширюється на всю мовну спільноту; це явище називають конвенціалізацією.

З давньогерманських мов (до 6 ст.) запозичено такі слова, як church, street і wine. В давньоанглійський період (7–12 ст.) запозичено слова з грецької та латинської: apostle, city, master, paper; а також із кельтської: London, Cornwall, Thames. У середньоанглійський період (12–16 ст.) запозичено скандинавські слова: anger, egg, husband, root, window; французькі: chancellor, country, government, state, tax. У ранній сучасний період англійської знову відбулися запозичення з грецької та латинської: atmosphere, comedy, history; anatomy, habitual, peninsula; а також з арабської: algebra, algorithm, orange, coffee, zero. Досі триває запозичення з європейських мов, наприклад іспанської: adobe, bravado, coyote, guitar, marijuana; італійської: broccoli, ghetto, opera, pizza, zucchini; їдишу: bagel, kosher, spiel, schmuck; африканських мов: banana, banjo, jazz, zebra; корінних американських і австралійських мов: avocado, chocolate, hurricane, potato, tobacco; boomerang; kangaroo.³⁹

До внутрішніх мовних причин відносять необхідність номінування нових предметів і явищ, лексичний дефіцит (lexical gap), усунення полісемії слова, економію мовних засобів, необхідність евфемістичних замін і поповнення експресивних засобів мови.

Запозичення виявляються в тих семантичних зонах, об'єкти й характеристики яких ще не вербалізовані в певній мові. Наприклад, такою зоною є економічна в тих країнах, у яких відбувається перехід до ринкової економіки.

Найчастіше запозичення трапляються внаслідок мовного контактування — необхідної умови розвитку політичних, культурних і торгових зв'язків між країнами й народами.

Ранні запозичення відбуваються усним шляхом, у процесі спілкування з представниками народу, які безпосередньо живуть поряд чи приїжджають до країни. Шляхом запозичень із віддалених мов може бути поширення книг цими мовами. Запозиченням сприяє прагнення молоді навчатися за кордоном, а також широка перекладацька діяльність.⁴⁰

Структура лексико-семантичної системи мови організована за принципом поля, в якому є центр і периферія. До центру лексико-семантичної системи належать найбільш необхідні слова; на периферії знаходяться рідковживані слова.

До активної лексики належать частовживані, загальновживані слова. Цю лексику використовують усі мови незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо. Це назви спорідненості, назви частин організму людини й тварин, назви широковідомих диких птахів, риб, рослин, явищ природи, часових понять тощо; усі займенники й широковживані службові слова.

Пасивною лексикою називають вузьковживані, нечастотні слова: застарілі слова, неологізми, професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.

Професіоналізми — це слова, вживані в певній виробничій діяльності. Діалектизми — слова, які вживають на певній території. Екзотизми — слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття. Жаргонізми, або сленгові слова властиві розмовній мові людей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Арготизми — слова й вирази, вживані певним соціальним прошарком із метою засекречення комунікації. На периферії словникового складу знаходяться також вульгарна й лайлива лексика.

Серед наукової лексики виділяють терміни — спеціальні слова або словосполучення, які служать точним позначенням понять якоїсь галузі науки; терміни системні й моносемантичні, мають дефініцію, а не тлумачення, не мають експресії і є стилістично нейтральними.⁴¹

Англійський словниковий склад поділяють на літературний і розмовний. До літературного словникового складу відносять терміни, поетичні слова, архаїзми, запозичені слова й варваризми, неологізми. До розмовного словникового складу відносять професіоналізми, сленг, жаргонізми, діалектизми й вульгаризми.⁴²

Диференціацією лексики називають її розшарування, обумовлене різноманітним спілкуванням мовної спільноти. Мова не однорідна з соціальної і функціональної точки зору, а відрізняється різноманітними варіантами й різновидами.

Виділяють функціонально й стилістичну нейтральну (недиференційовану) лексику — популярні й загальновживані слова, які однаково використовуються у всіх стилях. Мовні вирази, що належать до нейтральної лексики, є необхідними логічними ланками, які роблять зрозумілими контекст: життєво важливі предмети, властивості, стани дії й числові відношення. До цієї групи належать популярні й загальновживані слова простої літературної форми з нульовим експресивним забарвленням, так званий основний словниковий склад мови.

Функціонально й стилістично маркована (диференційована) лексика — це слова й вирази, сферу вживання яких звужують територіальні, професійні, соціальні й національні бар'єри, а також слова й вирази, які не можуть вживатися в усіх стилях через емоційне забарвлення. Слова постійно переходять із диференційованої лексики в розряд загальновживаних слів.⁴³

Діалект — мовний різновид, лексичні, граматичні й фонетичні особливості якого відрізняють його від літературної мови. Найчастіше діалект пов'язують із певною територією й національною культурою. Діалекти містять не тільки словниковий запас і граматику, а й особливості вимови та інтонації, непомітні для носіїв, але відчутні для представників з інших регіонів.

«Нейтральних», або об'єктивних форм насправді не існує в словесній мові, тому визначити, хто розмовляє мовою, а хто діалектом, доволі складно. Відмінності зазвичай мають соціально-політичний, а не лінгвістичний тип. Мовою називають сукупність усіх діалектів, стилів, варіантів і проявів, застосовуваних носіями на практиці.

Мові властиві колективізм, зразковість, вимогливість і гнучкість. Вона повинна використовуватися спільнотою, а не одною особою; вона пов'язана з ментальними, а не конкретними лінгвістичними категоріями й формами; вона діє як певна мовна форма, що складається з правил, винятків і заборон, які носій мови не може змінити; вона постійно змінюється й адаптується до запозичень та інновацій.

Діалекту властиві індивідуальність, автентичність і варіативність. Кожен має своєрідний спосіб говорити однією мовою; діалект є специфічний, реальний спосіб вимови звуків літературної мови; діалект може змінюватись залежно від контексту й оратора, однак у межах основних правил мови.

Розрізняють географічні діалекти, або діатопічні варіанти; й соціальні діалекти, або діастратичні варіанти. За іншою класифікацією діалекти поділяють на місцеві, контекстні й історичні.

Дві форми мови розглядають як діалекти однієї й тієї ж мови, якщо вони взаємно зрозумілі, спільні за часом і територією й мають спільну писемність та літературну традицію.

В українській мові вирізняють південно-східну говірку (основу сучасної літературної української мови), південно-західну говірку (переважає в мові нащадків українських емігрантів), поліський діалект (пов'язаний перехідними говірками з білоруською мовою) та степовий говір.⁴⁴

В англійській мові виділяють австралійський акцент, декілька канадських регіональних акцентів, піджини й креольські акценти Західної Африки, стандартизовані різновиди південноафриканської й східноафриканської англійської, карибські діалекти, шотландський, уельський, північноанглійський, західноанглійський, ліверпульський діалекти, джорді. Американську англійську вирізняють не як діалект, а як окремий стандарт англійської мови зі своїми діалектами.⁴⁵

Питання теорії слова пов'язані з визначенням слова. Кожна мова має власну систему з окремими закономірностями словникового складу, власними типами структурних одиниць і способами їх розрізнення. Слово — центральний елемент будь-якої мовної системи; його досліджують фахівці з фонології, лексикології, синтаксису, морфології та інших наук, які вивчають мову й мовлення, зокрема філософії та психології.

Компонентним аналізом значення слова називають лінгвістичний аналіз семантичної структури слова у вигляді набору мінімальних одиниць змісту — сем. Значення будь-якого слова можна представити у вигляді структури, семантичні компоненти якої формують ієрархію.

Семасіологія — галузь лінгвістики, яка досліджує значення. Значущість галузі полягає в тому, що мова є базовою комунікативною системою людства, що забезпечує обмін інформацією; семантичний бік становить ядро комунікації. Семасіологія лежить в основі всіх галузей лексикології, оскільки вони працюють зі словами, морфемами й сполуками слів, кожне з яких має як форму, так і значення.⁴⁶

Зв’язок слова із поняттям відображається у його предметно-понятійному змісті і перетворює слово у засіб номінації, тому одним із найбільш вдалих стислих визначень слова у вітчизняній лексикології вважають функційне визначення Д. М. Шмельова, згідно з яким мовні одиниці щонайперше доречно визначати з огляду на ті функції, які вони виконують.⁴⁷

Стійкість, або стабільність лексичних складників є ключовою властивістю фразеологічної одиниці. Її стійкість полягає в тому, що її компоненти розташовані один за одним, як правило, в строго визначеному порядку. Зміна складу фразеологізму веде до утворення фразеологічного неологізму. В реченні весь фразеологізм виконує роль одного члена, він неподільний на частини.

Варіативність фразеологізмів в українській мові полягає в появі в них переносних значень, омонімії та енантіосемії. Наприклад, фразеологізм «бойове хрещення» отримав переносне значення «перше серйозне випробування». Фразеологізм «гнути спину» має два омонімічні значення: працювати до знемоги й принижуватися перед ким-небудь. Фразеологізм «крутитися в голові» має взаємно виняткові значення: постійно перебувати у свідомості й не могти щось згадати.³⁵

В англійській мові варіативність фразеологізмів простежується появою американських і британських еквівалентів зі зміною слова на синонім: to sweep something under the carpet (Br) — to sweep something under the rug (Am); або й на несинонімічне слово без зміни семантики виразу: a drop in the ocean (Br) — a drop in the bucket (Am), a storm in a teacup (Br) — a tempest in a teapot (Am).⁴⁸

Фразеологічні одиниці використовуються з метою не просто назвати елемент дійсності, а здійснити вплив на адресата художньої інформації, викликати у нього конкретну реакцію. Порівняно з окремими лексемами, фразеологізми точніше виражають ставлення адресанта до дійсності. Прагматичний бік застосування фразеологізмів полягає в тому, що вони допомагають висловити гнів, роздратування, зневагу, розчарування, схвалення, захоплення та інші почуття. Формуючи ємний образ у двох-трьох словах, вони надають тексту емоційно-експресивного забарвлення, що посилює вплив на читача.⁴⁹

Дослідження прагматичного потенціалу фразеологічних одиниць допомагає виявити особливості мовної картини світу. Вивчення фразеологічних одиниць сприяє осмисленню когнітивних і прагматичних аспектів мови. У сфері фразеологічного дослідження визначення взаємного співвідношення фразеологізмів, порівняння їх і протиставлення.⁵⁰

Паремії, або прислів'я та приказки — це словесні мініатюри, що в процесі формування закріпились як своєрідні усталені формули, образні кліше. В прислів'ях і приказках зафіксовані елементи міфічних уявлень, що дає підставу відносити цей жанр до найдавніших утворень усної словесності.

Фольклористи аналізують паремії з точки зору композиції, художньо-образної структури та ідейного навантаження. Лінгвісти відносять паремії до розряду мовних фразеологізмів, пояснюють пряме й переносне лексичне значення та вивчають їхнє вживання у живому мовленні.

Прислів'ям називають узагальнений висновок, що характеризує аналогічні факти чи явища; зазвичай це довершений за змістом вислів, який становить граматично й інтонаційно оформлене судження в формі складного речення.

Приказка — це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, її вчинки та явища життя і є елементом ширшого судження. На відміну від прислів'я, приказка позбавлена узагальнювального характеру й передає лише певний психологічний момент чи образний натяк. Часто приказка є частиною прислів'я.

Алфавітний принцип класифікації паремій використовується переважно у лінгвістичних дослідженнях, при створенні словників фразеологізмів. Він найпростіший для впорядкування матеріалу, однак має той недолік, що близькі за змістом тексти розміщені в різних частинах книги.

Тематичний принцип класифікації паремій полягає в тому, що всі прислів'я групуються за темами: віра, війна, братство, сім'я, страх тощо. При тематичному групуванні можливо скласти уявлення, як певне явище життя знаходить відображення в цьому фольклорному жанрі. Проте багатозначність ряду паремій означає, що одне й те ж прислів'я слід розглядати в кількох тематичних аспектах, тоді як при тематичному групуванні прислів'я групуються за одною певною ознакою. Крім того, деякі паремії тематично не вписуються в жодну з визначених груп.

За опорно-гасловим принципом класифікації формуються паремійні гнізда — всі варіанти одного стрижневого слова чи висловлювання. При історико-тематичній класифікації паремій поділ на теми відбувається за суспільно-ідеологічним принципом. При структурній класифікації розрізняються прямі стверджувальні, заперечні й причинно-наслідкові паремії, подібності, вплив одної частини на іншу, «з одного А різні Б тощо.»

В українській мові виділяють такі жанри паремій, як вітання — «Доброго дня!»; святкові вітання — «Христос воскрес», «Воістину воскрес»; побажання — «Щоб ви і ми щасливі були»; тости — «Пиймо до дна за літа молодії»; побажання-подяки: «Щоб вам пилось та їлось, та назавтра схотілось»; прощання: «Щоб нам ще сто літ зустрічатись!»; формули-побажання: «Дай вам, Боже, і внуків дочекатись»; прокльони: «Землі б ти наївся», «А щоб тебе Перун побив»; присяги: «Щоб мені добра не було!»; приказки-застереження: «Не згадуй проти ночі»; прикмети: «Грім гримить — буде хліб родить»; афоризми: «Біда розуму навчить»; каламбури: «На городі бузина, а в Києві дядько».⁵¹

В англійській мові прислів'я категоризують за темою, наприклад поради — «Honesty is the best policy»; спостереження — «The early bird catches the worm»; застереження: «Don't count your chickens before they hatch»; умови: «If the shoe fits, wear it»; парадокси: «Less is more»; гумор: «The quickest way to double your money is to fold it in half»; час: «Time heals all wounds»; стосунки: «Birds of a feather flock together».⁵²

За змістом, формою та функцією англійські прислів'я поділяють на описові — «A rolling stone gathers no moss»; педагогічні — «Two wrongs do not make a right»; наказові — «Look before you leap»; порівняльні — «One man's trash is another man's treasure»; іронічні — «The early bird may get the worm, but the second mouse gets the cheese»; культурно-історичні — «Rome wasn't build in a day»; метафоричні — «Don't count your chickens before they hatch»; парадоксальні — «The more things change, the more they stay the same»; ілюстративні — «An idle brain is the devil's workshop».⁵³

Кельтські слова вперше потрапили в англійську при контакті з бритами, коли в 5 столітті англи й сакси завоювали Британські острови. Пізніше галльські слова принесли в англійську нормани під час завоювання 1066 року. З часом окремі кельтські слова набували поширення після їхнього вжитку в літературі, як-от у працях Вальтера Скотта.

Першими запозиченими в кельтів словами були предмети побуту: clout, mug, knob, pool. Також більшість річок, гір, озер і пагорбів Британії мають кельтський елемент у назвах, зокрема Avon і Ex (Axminster, Oxford, Uxbridge) — слова, що буквально означають воду; Pen і Ben — слова, що означають гори.

У норманів, мова котрих зберігала багато галльських слів після завоювання ними території нинішньої Франції, англійці запозичили такі слова, як bad, barter, car, mitten, motley, vassal, truant.

На пізніх етапах запозичень, із шотландської галльської англійці перейняли такі слова, як clan, claymore, brogue, plaid, slogan і whisky. А з ірландської: shamrock, log і clog, а також назви міфічних істот banshee та leprechaun.

Слово penguin (білоголовий) могло бути запозичене в уельських бритів, котрі називали цим терміном гагарку велику — нині вимерлого птаха, за схожість із яким сучасні пінгвіни отримали їхню назву.⁵⁴

Із кельтської мови походить значна кількість британських власних імен, наприклад Ейлін, Гвендолін, Колін, Мюріел, Шейла, Бритт, Дональд, Дункан, Малкольм, Яго.⁵⁵

Книжною лексикою називають слова, що вирізняються вузькою сферою вжитку та вносять у спілкування відтінок офіційності, науковості й урочистості. До книжної лексики відносять насамперед суспільно-політичну лексику: народ, партія, держава, війна, страйк, пікетування, свобода, парламент, демократизація, економіка, преса, поступ, збройні сили.

Значну частину книжної лексики становить виробничо-професійна лексика: боронування, плуг, добрива, вугілля, лебідка, вагонетка, школа, кабінет, студент, професор, сектор, відділ, управління, директор, бухгалтер, юрист.

Основну частину науково-термінологічної лексики становлять терміни — слова й словосполучення, що позначають поняття певної галузі науки. В українській мові виділяють мовознавчі, історичні, ботанічні, технічні, медичні, психологічні, музичні й економічні терміни, а також певну кількість загальнонаукових термінів.

До книжної лексики також відносять офіційно-ділову лексику: постанова, заява, інструкція, експерт, розпорядження, витяг, ухвала.⁵⁶

В сучасній англійській мові найбільш динамічно розвивається терміносистема таких галузей, як охорона здоров'я: diagnosis, prognosis, treatment, vital signs; інформаційні технології: cloud computing, API, server, firewall; фінанси: asset, liability, equity, divident; виробництво: lean, six sigma, CAD, supply chain;⁵⁷ бізнес: revenue, profit margin, stakeholder, diversification, market share; освіта: curriculum, assessment, syllabus, mentorship, differentiation; маркетинг: branding, SEO, target audience, call to action, engagement, conversion rate, market segmentation.⁵⁸

У структурі розмовної лексики виділяють три підгрупи: власне розмовну лексику; так зване просторіччя; грубе просторіччя, або вульгаризми. У розмовній мові побутує також лексика, вживання якої обмежене територіально (діалектизми) або соціально (жаргонізми та арготизми).

Як першоелемент розмовної лексики визначають емоційно-оцінну (емотивну), експресивну лексику: а) слова, які у своєму лексичному значенні мають позитивне чи негативне емоційне забарвлення (чудесний, любий, мерзенний, огида, брехати); б) лексика з формальними граматичними показниками емоційності (мацюпусінький, злодюга, дідище); в) слова, що виражають емоції жарту, пестливості, зневаги, презирства, іронії, вульгарності, лайливості (псюха, негідник), фамільярності (братва, здоровило, шеф), з відповідними ремарками у словниках).

Емоційність мовця має ситуативні, соціальні та психічні передумови, а залежно від функційно-стильових умов може мати ознаки розмовності, поетичності, публіцистичності. З-поміж вербальних виразників людських емоцій називають: вигуки (ага, ого, овва, ух), назви психічних, внутрішніх станів, емоцій (переживати, ненавидіти, нудьга, радість, захоплення, зневага), назви-характеристики людей (писака, вертихвістка, бабій, реп’ях), дій людини (говорити — брехати, верзти, спати — дрихнути, казати — теревенити, базікати, лепетати), частин тіла (баньки, щічки, рило, пика, ротяка), матеріальних об’єктів (вазочка, рученька, городище), а також будь-які поняття з пейоративним (негативним) та меліоративним (позитивним) оцінним компонентом семантики. Нейтральні лексичні одиниці, як правило, мають розмовні варіанти. Оцінними словами усної розмовної мови також є підсилювальні й спонукальні частки, модальні слова.

Емоційність слова може бути компонентом його внутрішньої форми і не мати зовнішніх структурних ознак, а може досягатися за допомогою певних словотворчих ресурсів, набувати так званої емоційної розмовності у структурі певних сполучень слів (Почала робити рекультивацію обличчя [підправляти пудрою] (Є. Дудар); Заскакує ота музична бацила в босу голову [лиса голова] (Є. Дудар).

Розмовна лексика — це й характерні для уснорозмовної практики складні іменники з дієслівним компонентом у формі наказового способу та дієслівним коренем у ролі другого компонента (вернидуб, душогуб); субстантивовані іменники (старий, братова, диспетчерська); іменники жіночого роду із суфіксом -к-, -н-, -еч-, -анин-, -ш-, -их- (професорка, тяганина, головиха, директорша); імена людей, що є варіантами офіційних власних назв (Маруська, Настуня, Петрусь, Мишко).^{59 , 60}

Аналізуючи особливості англійського сленгу, зазначимо, що він багатофункціональний, адже збагачує мову іронічним ефектом. Англійський сленг становить близько третини лексики англійської мови. Щодо англійського мовознавства спостерігається чітке розмежування термінів «жаргон» і «сленг», хоча ці слова нерідко й взаємозамінюються. Так, в англомовній лінгвістиці термін «сленг» прийнято використовувати на позначення некодифікованої мови, але проблема полягає не лише в тому, щоб відділити сленг від жаргону, а передусім – щоб зафіксувати перехід слів зі сленгу в розмовне мовлення та літературну мову.

Сленгом називають: ефемерні лексеми, що використовуються певними соціальними групами (субгрупами), яким притаманна швидка змінюваність; нелітературну лексику (сленгізми), які перебувають «за межами» літературної англійської мови (Standard English, King’s English) з погляду вимог сучасної літературної норми; лексику, що виникла і вживається передусім в усному мовленні; специфічну мову спілкування людей певних професій та вікових груп. Різновидами сленгу є професійний, кримінальний сленг, сленг певної сфери діяльності, сленг соціального статусу, віковий сленг.

Загальний сленг – слова та словосполучення, що не є специфічними для певної соціальної чи професійної групи, тобто загальнозрозумілими. Спеціальний сленг – слова та словосполучення тієї чи іншої соціальної або професійної групи, наприклад, сленг студентів, сленг футбольних фанатів, сленг моряків та школярів.

Американський студентський сленг: roaddog, dude, boogerhead – товариш, приятель, друг; yen, duckets, spent, bones, Benjamin, loot – гроші, бабки, зелені; to bum – просити; buzz crusher – зануда, людина, яка псує задоволення іншим; to jack – красти; to jet, jam – йти.

Особливої уваги заслуговує та частина студентського сленгу, яку відносять до емоційно забарвленої лексики (найчастіше іронічного чи пародійного характеру), наприклад: beef – проблема; business class – надто товстий, щоб поміститись на звичайному сидінні; dark side – студентський район; fruit – дурник. У створенні цих одиниць значну роль відіграє метафоричне перенесення.

Iнтернет-сленгізми — буквенно-циферні сполучення або ж абревіатури, пов’язані з законом економії мовних ресурсів: ASAP (As Soon As Possible) – ця робота потрібна якнайшвидше; KTHX (OK, Thanks) – дякую, спс; GR8 (скорочена форма слова Great) – чудово; OTOH (акронім від On the Other Hand) – з іншого боку; ROFL (акронім від Roll On the Floor Laughing) – ржу не можу, бугага.^{59 , 60}

Неологізм — слово чи вислів, які з'явилися в мові на даному етапі її розвитку й новизна яких, а також їхніх значень, усвідомлюється мовцями.

Стилістичні, або авторські неологізми вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора.

До екстралінгвістичних причин словотворення неологізмів відносять зміни стану суспільства, його досягнень у науково-технічній сфері й історично зумовлені зв'язки з іншими культурами.

Внутрішньолінгвістичні фактори словотворення неологізмів формуються завдяки наявності потенціалу оновлення й створення мовних засобів.

В англійській мові основними способами творення неологізмів є усічення: telephone — phone; абревіація: Internet Protocol — IP; телескопія: romantic + comedy — romcom. До способу телескопії вдаються найчастіше.

Важливим способом словотвору є афіксація — додавання афікса до основи слова, щоб надати йому додаткового або абсолютного значення. Часто використовуються такі префікси, як mega-, hyper-, re-. Уживаними суфіксами є -ing, -ism, -er і -able.

Також поширений такий спосіб утворення неологізмів, як словоскладання. Нейтральний тип словоскладання утворюється шляхом безпосереднього комбінування основ слів: checklist, framework. Морфологічний тип словоскладання передбачає будову нового слова разом з додатковою приголосною чи голосною між основам: spokesman, tachometer. Синтаксичний тип словоскладання передбачає появу в структурі слова інших частин мови: above-the-line, work-to-rule.

Під час перекладу неологізмів вдаються на таких способів, як транскодування, калькування, описовий переклад, пряме включення й приблизний переклад.⁶¹

В українській мові так само утворюються неологізми для позначення нових предметів чи вираження нових понять: електровоз, тепловоз, касетник. Індивідуальні неологізми, створені автором певного твору з певною стилістичною метою, відіграють велику роль в образному змалювання дійсності; як правило, вони не входять до активного словникового складу мови, але є винятки: росток, мрія, поступово, чинник.⁶²

Найпродуктивнішим способом словотворення в українській мові, на прикладі інтернет-ресурсу «Словотвір», є суфіксальний (візник, планувальник, балачка, бігунець, новинарня, запускач). Має місце префіксальний (передогляд, понадчас) і префіксально-суфіксальний (бездашник) способи творення слів.

Поширеним є творення складних і складноскорочених слів, складених назв: товарознавець, рукотвір, словотворець, книгообіг, стінопис, кам'яне обличчя. Значна частина неологізмів виникають шляхом запозичення, на момент їхньої появи вони підпадають під поняття безеквівалентної лексики.⁶³

Історизмами називають старі англійські слова, які вийшли з ужитку, бо явища, які вони позначали, більше не існують у сучасному житті. Ці слова пов'язані з історичними реаліями, соціальними інститутами, технологіями, титулами й професіями. Прикладами історичних слів є yeoman — дрібний землевласник, chamberlain — придворний завгосп, cuirass — нагрудний обладунок.

На відміну від історичних слів, архаїзми збереглися в мові як літературні й поетичні форми, хоч і вийшли з ужитку й були замінені на нові. Вони використовуються для створення певного стилістичного ефекту, наприклад у поезії та риториці. Прикладами архаїзмів є hither — сюди, whence — звідки, oft — часто.

Юридичні архаїзми допомагають зберегти наступність і точність значень; їх збереження пов'язане з традиційністю юридичної системи. Такими є hitherto — раніше, вже; testator — упорядник заповіту; affidavit — заява під присягою.

Стару англійську мову від сучасної відрізняє наявність займенника «ти» та його форм: thou, thy, thee, thine — you (ти), your, you (тебе), yours. У цього займенника були свої дієслівні закінчення -st й -t, подібно до німецької мови.

Одним із найпопулярніших архаїзмів є дієслово shall (повинен), котре зараз переважно замінюється на will.⁶⁴

В українській мові архаїзми є важливим елементом, що допомагає зберігати культурну спадщину; вони відкривають вікно в минуле й залишаються невід'ємною частиною мовленнєвого ландшафту. До архаїзмів відносять застарілі слова (лексичні архаїзми: град — місто, вельможа — дворянин); вирази, що втратили колишнє значення (семантичні архаїзми: друг — спільнота людей); форми, які більше не вживаються (граматичні архаїзми: яко ж — як).⁶⁵ Багато архаїзмів збереглися в релігійних текстах, таких як Біблія та Коран; також у народних казках, піснях та легендах.⁶⁶

Розрізняють лексико-словотвірні архаїзми — застарілі слова одного кореня з сучасними словами, які відрізняються словотворчими морфемами (рибар — рибалка); лексико-фонетичні архаїзми — застарілі слова, що відрізняються фонетичним виглядом (нумер — номер, нужда — потреба); лексико-семантичні архаїзми — слова, які змінили значення в сучасній мові (ганьба — видовище; урод — урожай; плескіт — оплески).⁶⁷