Лінгвокраїнознавство
Никула Денис, 3 курс Київського міжнародного університету, 035 Філологія, заочна форма навчання

У 55 році до н. е. Гай Юлій Цезар вторгнувся до британських земель. По-перше, брити надавали галлам допомогу в боротьбі проти Риму. По-друге, Цезар вірив, що на острові є поклади золота й інших ресурсів. Завоювати британські території Цезареві не вдалося, але у 43 році це зробив імператор Клавдій, заснувавши власне нову римську провінцію Британія. Римляни стикалися з численними повстаннями, зокрема під проводом цариці іценів Боудіки. Вони жорстоко придушили повстання й почали інтегрувати місцеву еліту в імперську структуру. За чотири століття римського панування було прокладено багато сучасних британських доріг, виросли міста Лондініум (Лондон) і Еборакум (Йорк), поширилося кам'яне й цегляне будівництво, римське право, латина як мова армії й торгівлі, римські боги й зрештою християнство.¹

В 5 ст. на територію Британії масово вторглися англосаксонські завойовники — германські племена саксів, англів та ютів. Вони захопили південно-східне узбережжя Британії й просунулися вглиб острова, знищуючи кельтів або обкладаючи їх даниною. Незалежними племена бриттів залишилися на півострові Вельс, у Шотландії й на острові Ірландія. Германським племенам була треба спільна мова, й найбільшого поширення набув діалект англів з Мерсі. Цю мову стали називати англійською, країну — Англію, а народ, у якому злилися підкорене населення й завойовники — англосаксами. Римська культура й звичаї зникли. Лише в Ірландії зберігалася християнська церква. Згодом вона поширилася до окремих англійських регіонів у результаті діяльності проповідників, які зберігали й відтворювали твори грецькою та латинською мовами.²

1066 року Вільгельм Нормандський у битві при Гастингсі здолав англо-саксонського короля Гарольда й проголосив себе королем Англії. Вільгельм перерозподілив землі, передаючи їх нормандським баронам і лицарям — це заклало основу феодалізму в Англії. Король був верховним власником усієї землі, а лорди були зобов'язані супроводжувати короля у військових походах. Кожен феодал — васал короля — міг передавати землі своїм васалам. Було розпочато зведення кам'яних замків і соборів, зокрема Вестмінстерське абатство й Тауер Лондона. Основною мовою знаті стала французька, змішування англо-саксонської з якою призвело до формування середньоанглійської мови, традиції котрої продовжували існувати серед селянства й експлуатованих класів.³

Велика Британія — найстаріша парламентарна монархія. За британською конституцією, влада в державі виходить не від народу, а від монарха. Він розглядається як частина і законодавчої, і виконавчої, і судової влади у самій Британії й ще 17 країнах Співдружності. Проте в кінці XVIII ст. фактичні повноваження монарха обмежив парламент.

Трон успадковується по прямій висхідній лінії спадкоємцями обох статей. Особливою вимогою до британського монарха й членів його сім'ї є належність до англіканської церкви, головою котрої також розглядається монарх.

Монарх має право скликання й розпуску парламенту, підписання прийнятих парламентом законопроєктів і вето. Він може призначати й звільняти міністрів, керувати збройними символами, призначати титули й членів палати лордів. У нього є право помилування; оголошення війни й укладення миру, визнання іноземних держав і урядів, підписання міжнародних договорів.⁶

Втім, повноваження короля Британії є символічними й церемоніальними; він залишається політично нейтральним. Прем'єр-міністр приватно звітує йому про діяльність уряду по середах у Букінгемському палаці. Король приймає державних діячів з офіційними візитами, зустрічає послів і високих представників, проводить заходи пам'яті.

Монархія залишається популярною серед британського населення, хоч і спостерігається падіння її підтримки з 70 до 60 відсотків. Найменше підтримки монархія має серед молодих, 18–24-річних людей.⁷

Англійський парламент створено у 13 ст. на вимогу феодалів, повсталих проти короля Іоанна Безземельного. Монарх погодився створити загальну раду королівства для встановлення податків. Після буржуазної революції 17 ст. парламент набув реального, багатопланового значення як заперечення абсолютизму всевладної першої особи в державі.

Британський парламент складається з палати громад і палати лордів. Для прийняття законопроєкту його мають схвалити обидві палати й монарх.

Членство в палаті лордів передається в спадок; титул присвоюється монархом у знак визнання особистих заслуг. Лорди беруть участь у законодавчому процесі (крім фінансових законопроєктів), м'яко контролюють роботу уряду та слугують вищою апеляційною судовою інстанцією.

Палата громад — виборний центральний орган британської влади. Члени парламенту — депутати цієї палати. 650 членів (станом на 2010 р.) обираються на 5 років шляхом загального, рівного, таємного й прямого голосування. Палату громад очолює спікер. Обиратися в парламент може будь-який 21-річний чи старший британець, крім професійних суддів, цивільних службовців і військовослужбовців. Лише палат громад може висловити недовіру уряду.⁸

Найбільші британські партії — Консервативна (праволіберали, «торі») й Лейбористська (соціал-демократи). Також популярною є Партія ліберальних демократів («віги»), чия ідеологія — соціал-лібералізм. У Шотландії діє Шотландська національна партія, що стоїть на соціал-демократичних позиціях. Шинн Фейн — політичне крило колишньої Ірландської республіканської армії (в боротьбі за незалежність), зараз — учасниця демократичного процесу. В Уельсі також є націоналістична партія — Плайд Камрі.

Спільними рисами британських партій є чітка внутрішня структура. Механізми ухвалення рішень останніми десятиліттями стають більш демократичними, водночас керівництво зміцнює партійну дисципліну й посилює свої позиції. Завданням політичних партій є залучення громадян до політичного процесу. Вони формують державну політику і є ключовими механізмами представницької демократії.⁹

Консервативна партія початково виражала інтереси великих землевласників і духовенства, пізніше — колоніально-банківської та великої промислової буржуазії. Величезну владу в цій партії має її лідер, не зобов'язаний підкорятися рішенням щорічних конференції партії.

Лейбористи мають робочий орган, який обирається на щорічній осінній конференції і формує партійну політику, втім реальна влада також зосереджена в руках лідера партії. До лейбористської партії входять члени тред-юніонів (профспілок) та інших організацій громадянського суспільства. Лейбористи початково захищали інтереси робітників, зараз — дрібних підприємців і службовців.¹⁰

Держава здійснює офіційні виплати опозиційним партіям, що символізує їхню фінансову незалежність, пропорційно до кількості голосів, набраних на останніх виборах. Допускається обмежене фінансування з-за кордону.¹¹

Судова система Британії ґрунтується на принципах загального права (common law): рішення судів — прецеденти — формують основу для рішень у наступних аналогічних справах. Лише в Шотландії система правосуддя містить елементи континентального права.

У 2009 році було створено Верховний суд, що замінив Апеляційний комітет Палати лордів і таким чином закріпив незалежність судової гілки влади від законодавчої та виконавчої.

Кожен громадянин Британії має можливість оскарження судових рішень, представлення своїх інтересів у суді й отримання кваліфікованої юридичної допомоги. Судові процеси прозорі для громадян. Обговорення й дебати, інформація про законодавчі ініціативі — відкриті й доступні для участі.

До Brexit рішення Європейського суду були обов'язковими для британських судів; правосуддя здійснювалося в контексті ширших європейських стандартів, гарантуючи загальні правила й свободи. Зараз судове управління більш глибоко локалізовано й спеціалізовано.

На рівні магістратських судів розглядаються дрібні кримінальні й цивільні справи. Трибунали спеціалізуються на імміграційних спорах і спорах трудового характеру.

Королівські суди й суди графств розглядають більшість цивільних справ. Королівські також займаються тяжкими кримінальними справами.

Високий суд займається складнішими цивільними справами й деякими кримінальними, також має апеляційні функції.

Апеляційний суд у цивільних справах і Апеляційний суд у кримінальних справах переглядають рішення судів нижчих інстанцій.

Верховний суд розглядає апеляції в найважливіших і принципових справах.

Ключовим етапом судочинства є судовий позов. Послідовність після його подання така: досудові (процедурні) слухання, судовий розгляд (подання доказів, заперечення доказів опонента й залучення свідків), апеляційні процедури, виконання судових рішень (штрафи, конфіскації тощо).¹²

Суддівські посади у Британії заміщаються шляхом призначення, не обрання. В Англії немає прокуратури. Адвокати поділяються на баристерів, які мають право виступати у вищих судових інстанціях, — і соліситорів, які дають консультації й виступають від імені обвинувачення або захисту в судах нижчих інстанцій. З 1988 року діє система надання безкоштовної або пільгової юридичної допомоги соціально незахищеним верствам населення.¹³

Британська культура — монохромна, дії відбуваються послідовно одна за одною, в один проміжок часу можливий один вид діяльності. Час ретельно планується й сприймається лінійно, поділяючись на відрізки.

Британці замкнені, зібрані, зосереджені на роботі, не люблять перериватися, дотримуються домовленостей, відповідальні, не заважають іншим. Пунктуальні, раціональні, орієнтовані на угоду та ділові відносини. Тактовні, уникають категоричних суджень. Підтримують короткотермінові, прохолодні міжособистісні контакти; попереднє ділове листування триває не довше, ніж 2–3 тижні.

Не беруть і не дають у борг. Уникають теми економіки, особистих успіхів, особистого життя. Хвалитися ерудицією вважається невиховано. Теми-козирі для розмови: домашні тварини, спорт, садівництво.

Поганим тоном вважається нарікати на життя. Відома британська приказка: never complain and never explain — ніколи не нарікай і ніколи не пояснюй.

Запрошення додому свідчить, що ви зацікавили британця як людину. Не заведено обмінюватися візитівками вдома. Британцям не варто дарувати квіти й вино — це сприймається як натяк, що чогось у домі не вистачає. Розмови на застіллі не мають носити локальний характер, мають стосуватись усіх гостей.

Цікаві для мене факти про звичаї поведінки на публіці: чайові слід класти непомітно під край тарілки; при зустрічах не заведено цілувати руку жінкам.

Щодо транспорту, візитівкою Лондона й інших великих британських міст є великі таксі — чорні кеби (black cabs). Проговорювати пункт призначення важливо наперед; не кожний таксист поїде у віддалений район перед закінченням роботи. Право водити black cab здобувається не один рік: таксист ретельно досліджує кожне перехрестя вулиць пішки, на велосипеді чи на мотоциклі. Цю компетентність називають the knowledge.

У Британії широко розгалужена мережа автобусного сполучення — вона доповнює залізницю й місцями користується більшим попитом. Квиток на автобус можна купити як в один бік (single), так і туди й назад (return). Є знижки за повернення в той самий день (day return) або протягом трьох місяців (period return). Для туристів є спеціальні автобуси — coaches.

У Лондоні зручно користуватися квитком Travelcard, який можна купити на будь-якій станції метро. Вони дійсні власне в метро, а також в автобусах (London Transport Buses) і трамваях. Один квиток діє весь день або тиждень і дозволяє необмежену кількість поїздок.^{14 , 15 , 16}

Власність в Англії ділиться на повноправне володіння власністю й землею (freehold) і орендовану власність (leasehold) — коли куплена квартира не гарантує покупку землі під будинком.

Інституту прописки в Британії немає; підтвердженням проживання виступають рахунки з банку й за комунальні послуги. Для відкриття рахунку в банку потрібно підтвердити свою адресу; для працевлаштування й оренди житла необхідно мати банківський рахунок — певною мірою замкнуте коло, яке робить Англію менш доступною для мігрантів без зв'язків.

Найпрестижнішим житлом у Британії є detached houses — особняки без спільних стін з іншими будинками й із прилеглою територію повністю в приватній власності. На такій території можуть бути дитячі майданчики й басейни. Господар облаштовує та ремонтує всі будівлі самостійно.

Найпопулярніший вид житла в Англії — semi-detached houses, будинки, що мають спільну стіну. Вхід, гараж і сад у кожної половини будівлі свої.

Terraced houses (rowhouses) — ряд, або ланцюг будинків, що мають дві спільні стіни з сусідами. Крайні будинки коштують дорожче.

Багатоквартирні будинки — tower blocks (council houses) — є переважно муніципальним житлом для малозабезпечених верств населення.

Під житлові приміщення перероблено багато нестандартних будівель — колишніх водонапірних станцій, церков, складів і верфей; у таких спорудах більше простору, ніж у стандартних житлових будинках.

Багато британських будівель входять у список архітектурних та історичних цінностей. Власник такого будинку не має права змінювати зовнішній вигляд будівлі.¹⁷

Демографія Великої Британії в 2020-х роках характеризується продовженням зростання кількості населення водночас із його старінням і зміною житлової ситуації таким чином, що все більше молодих дорослих живуть разом із батьками, а також усе більше самотніх людей. Головним рушієм зростання кількості населення з 1990-х років залишається імміграція.¹⁸ До Британії приїжджають працювати й навчатися люди зі Східної Європи, Нігерії, Непалу, Філіппін і Китаю.¹⁹ Після Brexit стало менше міграції з країн Європи, а більше — з Індії та Пакистану, переважно в галузях охорони здоров'я й піклування про літніх людей.²⁰

Перед отриманням житла у Великій Британії орендар проходить перевірку на платоспроможність (affordability check) і кредитну історію. Потрібно підтвердити дохід саме в Британії: job offer, контракт із компанією або зарплатні виписки (payslips) за 3 місяці. Необхідно надати відгук попереднього орендодавця чи рекомендацію громадянина, який запросив людину в країну й надав їй місце проживання.

Договори оренди можуть бути довгостроковими (6 місяців і довше) й короткостроковими. При заселенні необхідно внести заставу за резерв житла (holding deposit) і заставу на випадок недотримання умов договору (security deposit; вартість до шести тижнів оренди). Орендарі самостійно сплачують за комунальні послуги, зв'язок і телебачення, а також сплачують муніципальний податок (council tax).

Будинки з вищим показником енергоефективності — Energy Performance Certificate — мають нижчу вартість опалення.²¹ При пошуку житла варто звертати увагу на наявність центрального опалення (central heating) і побутової техніки. Найпоширенішими типами житла є студія (studio flat), однокімнатна квартира (1-bedroom flat), оренда кімнати в спільному будинку (house share).²²

Будь-яку британську газету можна купити у вільному продажі. Підписки не існує. «Популярні» газети (Daily Mail) менші за розміром, містять багато картинок, великі заголовки й маленькі статті; вирізняються низькою ціною і великим накладом. «Якісні» газети (The Times, The Guardian) більші, містять розгорнуті статті й докладну інформацію; роблять ставку на рекламодавців. Кожна газета намагається мати визначений профіль, орієнтуючись на суспільну чи політичну нішу.^{23 , 24}

Британська преса формувалася під впливом протистояння лібералізму й консервативної ідеології. Наприклад, The Guardian було створено у відповідь на розгін мирних протестувальників у Манчестері в 1821 році. Видання й зараз переважно відображають політичні тенденції власників, ухил у праві чи ліві переконання. Британські газети не дуже відокремлюють публічне й приватне.²⁵

BBC (British Broadcasting Corporation) — суспільний британський мовник, до 1954 року монополіст у сфері телебачення, до 1972 — на радіо. Фінансується з щорічної ліцензійної плати домогосподарств за перегляд телевізора чи комп'ютерних трансляцій. Транслює новини, інформаційні передачі, популярну музику. Не показує реклами й не транслює спонсорських програм. Дотримується стандарту відмови від оцінкового коментування новин і зайняття певного боку в скандалах.²⁶

Хартія BBC стверджує, що суспільний мовник має пропагувати навчання й просвітництво, розвивати громадянське суспільство, стимулювати творчість у культуру, популяризувати британську культуру (зокрема культури різних народів Британії) в світі.²⁷

Найбільшу авдиторію (38% у 2008 році) має телемережа громадського мовника BBC. На другому місці (23%) комерційний мовних ITV. Дещо менші частки (12% і по 6%) мають також комерційні телегрупи Channel 4, Sky і Five. Британське телебачення цілодобово транслює новини, художні й документальні фільми, телешоу на зразок вікторин. Популярності набуває супутникове телебачення, але більшість глядачів отримують телепередачі через кабель.²⁸

Християнство поширилося Британією в 3 ст. з Риму. Коли до Британії вторглися англосакси-язичники, з британських християн вижили лише brethren (братства) — групи втікачів до Уельсу або Ірландії. Вони будували церкви й присвячували життя богослужінню. У кінці четвертого століття християнські ченці знову почали приїжджати з Риму до Британії. Поширення християнства вплинуло на розвиток британської культури. Ченці лишили багато релігійних книг, написаних латиною та грецькою мовою. Церковна служба також проводилася латинською. Поширення християнства сприяло відродженню навчання. Англійські слова грецького походження: «арифметика», «математика», «театр», «географія» — й латинського походження: «школа», «папір» — відображають вплив римської цивілізації.

Протягом правління Тюдорів (1485–1603 рік) — зовнішня політика Англії неодноразово змінювалася. Генріх VII підтримував стримані відносини з сусідніми країнам. Генріх VIII сподівався посісти значне місце в європейській політиці, йому не подобалася влада Церкви: вона мала інтернаціональний характер, тому він не міг повністю її контролювати. Крім того, він і Катерина Арагонська не мали сина, який міг би стати спадкоємцем престолу, а розлучень Папа Римський не дозволяв. Тому Генріх VIII переконав англійських єпископів відокремитися від католицької конфесії й заснувати нову церкву в Англії, главою якої мав бути англійський монарх. У 1531 році була заснована англіканська церква.

Генріх VIII помер у 1547 році. Синові Генріха VIII Едварду було лише 9 років, коли він став королем, тому країною правила рада. Усі члени ради були протестантськими реформаторами — представниками нової знаті, які усвідомили, що зможуть зберегти свої нові землі лише тоді, коли зроблять Англію направду протестантською.

Едвард помер у віці 16 років, і в 1553 році королевою стала його сестра Марія. Протягом її п'ятирічного правління загинули триста протестантів — за масові страти її називали Кривавою Мері.

Марія померла в 1558 році, не залишивши правонаступників, тож королевою стала її зведена сестра Єлизавета. Вона була протестанткою і з допомогою парламенту поклала край владі Папи Римського над англійською церквою. Було вирішено, що англійська церква має бути протестантською з деякими католицькими рисами.

Більшість англійців були задоволені поєднанням протестантських вірувань та католицької практики. Кілька єпархій католиків, які не були задоволені рішенням, залишилися поза англійською церквою. Деякі протестантські єпархії також виступали проти церкви Єлизавети. Через бажання очистити церкву від католицизму вони стали відомі як пуритани.

За Єлизавети I Англія стала провідною протестантською державою в Європі. Водночас Іспанія за Філіпа II залишалася провідною католицькою державою. Аби перемогти Англію, Філіп наказав побудувати Іспанську Армаду — флот із 130 кораблів. Навесні 1588 року Армада вирушила до Англії. Єлизавета реорганізувала англійський флот. Було сформовано нову структуру із 134 бойових кораблів та торгових суден. Англійці досить успішно боролися з іспанськими кораблями — один за одним. Вижила лише половина Армади.²⁹

США — одна з наймогутніших в економічному й військово-політичному відношенні держав світу.

14 липня 1776 року північноамериканські колонії Великобританії розірвали відносини з метрополією — було підписано Декларацію незалежності. 1783 року було визнано суверенну державу Сполучені Штати Америки — документ названо Паризькою угодою. 1787 року набула чинності конституція США.³⁰

1803 року було куплено у Франції територію сучасної Луїзіани, що подвоїло територію США.³¹

У 1861–1865 роках тривала громадянська війна між північним Союзом і південною Конфедерацією через явище рабства, котре гальмувало індустріалізацію й зростання економіки. 1863 року Прокламація про звільнення проголосила свободу поневолених людей на території Конфедерації. 1965 року було вбито президента Авраама Лінкольна, котрий очолив рух Північних штатів проти рабства.

1865–1877 були періодом реконструкції для відновлення колишнього рабовласницького Півдня, зруйнованого громадянською війною. Відбувалося розширення залізниць і зростання корпорацій.

Наприкінці 1890-х — на початку 1900-х років американські робітничі рухи вибороли загальні трудові права й виборчі права жінок. У 1917–1918-х роках США брали участь у Першій світовій війні. Наступне десятиліття, 1920-ті, були роками економічного розквіту й культурних змін.

1929 року трапився крах фондового ринку, що спровокувало Велику депресію. Виникло широке безробіття й економічні труднощі. Президент Франклін Делано Рузвельт розробив прогресивну, демократичну політику Нового курсу, котра вивела США з цієї кризи.

У Другу світову війну США вступили в 1941 році після атаки японських льотчиків на військову базу Перл-Харбор. 1945 року Японія капітулювала після того, як США скинули атомні бомби на японські міста Хіросіму й Нагасакі.

У 1950–1960-х роках відбувався рух за громадянські права (зокрема розвиток контркультури, сучасних музичних стилів), паралельно тривала холодна війна з Радянським Союзом, космічна гонка. 1970-і запам'яталися енергетичною кризою, Вотергейтським скандалом і кінцем війни у В'єтнамі.³²

1969 року американські космонавти здійснили висадку на Місяць. У 1980–2020-х роках Кремнієва долина стала всесвітньо відомим центром інновацій, таких як персональний комп'ютер, смартфон та загальнодоступна міжнародна телекомунікаційна мережа Інтернет. США набули ключової ролі в глобальних питаннях, міжнародних взаємодіях. При цьому триває боротьба за рівність і намагання подолати внутрішні розколи в суспільстві.³¹

Основною мовою США є англійська. Нею ведеться діловодство, освітній процес, 80% громадського життя. США — країна мігрантів, і впродовж історії до англійської потрапило безліч запозичень із французької, іспанської, німецької та мов корінних народів.

Другою за поширеністю мовою в США є іспанська, нею говорять 40 мільйонів американців станом на 2020 рік. Це пов'язано з історією іспанської колонізації Америки та міграції з країн Латинської Америки, де іспанська є офіційною мовою. Іспанська відіграє важливу роль у соціальному й культурному житті штатів Каліфорнія і Техас.

Корінні мови (близько 200) знаходяться під загрозою зникнення; з приходом європейських колонізаторів їх було примусово витіснено англійською. Тривають зусилля зі спроб зберегти й відродити мови таких племен, як навахо й черокі.

Вживаються також китайська, арабська, французька та інші міжнародні мови. Американські підприємства й організації інвестують у створення багатомовних сайтів, застосунків і засобів масової інформації, а школи й університети США пропонують курси з іноземних мов, що сприяє посиленню зв'язків між країнами й культурами.³³

У США прийнято спілкуватися прямо, переходити одразу до «головного». Думку намагаються передати швидко. Зоровий контакт вважається демонстрацією поваги й зацікавленості в іншій людині.

Особистий простір дуже важливий, стояти варто мінімум за 4 фути (1,2 м) від співрозмовника. При знайомстві американці тиснуть руки — як чоловіки, так і жінки. Відмова від рукостискання з релігійних чи культурних причин, втім, також є нормою.

Їсти прийнято за допомогою виделки, ножа та ложки. Виняток — сендвічі, які їдять руками. Зазвичай у кожного своя тарілка для кожного прийняття їжі.

Американці ретельно добирають слова, коли говорять або пишуть про певні теми й групи людей. Вважається доречним показувати чутливість, виражати повагу до маргіналізованих людей.

Сім'ї в США переважно нуклеарні: разом живе подружня пара та їхні діти, але не розширена сім'я. Також багато самотніх батьків і розлучених пар.

Чоловіки й жінки разом ходять на роботу й навчання, ділять обов'язки, допомагають одне одному по господарству. Шлюб між людьми одного гендеру є законним, полігамія — ні.

Літні люди отримують менший рівень поваги, ніж у європейських країнах. Переважно вони живуть окремо від дітей та онуків, нерідко в будинках для людей похилого віку.

Американці не діляться грошима з родичами, натомість жертвують гроші на благодійність. Прийнято давати чайові офіціантам, перукарям, водіям таксі. Від чайових залежить можливість низькооплачуваних працівників індустрії послуг забезпечити свою родину.

Важливо поважати віру інших. Мусульмани можуть домовлятися з роботодавцем чи навчальним закладом про місце, щоб молитись протягом дня.

Імена складаються переважно з трьох складників: власне ім'я, друге ім'я та сімейне прізвище. Деякі люди використовують займенник «вони».³⁴

Основою фінансової системи США є федеральний резерв — центральний банк, що веде монетарну політику задля мотивування зайнятості й стабілізації цін. Він гарантує безпеку комерційних банків, які надають депозити, кредити й фінансові послуги. Є також кредитні спілки, влаштовані як неприбуткові кооперативи.

Крім депозитів, американці вкладають кошти в державні облігації. Ще впливовим складником американської фінансової системи є фондовий ринок (NYSE, NASDAQ), який надає компаніям можливість заробляти на продажі часток фізичним особам — інвесторам.³⁵

Американський транспорт завжди був двигуном прогресу: тут було прокладено перші залізниці з появою парового двигуна в 19 столітті, а пізніше — винайдено доступний для мас автомобіль і сучасні автономні вантажівки.

Основним засобом пересування для американців є власне особистий автомобіль. 70% товарів країни перевозить вантажний автотранспорт. Решту вантажів — зокрема вугілля, зерно й контейнери з портів — транспортує залізниця. Пасажирські поїзди охоплюють 46 штатів.

У мегаполісах, таких як Нью-Йорк і Сан-Франциско, діє громадський транспорт: метро, автобуси й трамваї. Розбудовується мультимодальна інфраструктура: громадський транспорт по магістралях поєднується зі скутерами й велосипедами на останній милі.³⁶ Протягом 1950-х і 1960-х років під впливом лобіювання автомобільної індустрії трамвайні й тролейбусні лінії в більшості міст було ліквідовано, але зараз спостерігається відродження швидкісного трамвая (light rail).³⁷

Щодо житла, в США — хронічна «житлова криза»; особливо гостро нестачу доступного житла відчувають нові іммігранти й біженці. Короткострокове житло включає готелі й спільні квартири. Уряд пропонує субсидоване житло з нижчою орендною плату. Надавачі тимчасового житла можуть забезпечувати професійну підготовку й допомогу в пошуку стабільного житла.

Для оренди квартири потрібно пройти перевірку біографії та кредитоспроможності за номером соціального страхування, сплатити заставу й орендну плату за перший місяць. Договір зазвичай укладається на один рік. За комунальні послуги платить той, хто орендує.³⁸

Центральне опалення в американських багатоквартирних будинках відсутнє, зазвичай використовуються кондиціонери з функцією обігріву. Пральні машини розташовуються в підвалі й спільні для всіх мешканців. Відповідно до житлових стандартів навіть малоповерхові будинки забезпечені ліфтами.³⁹